Реліз чергової гри в серії Метро – це не інакше як легендарна подія для ігрової індустрії в межах СНД, яка загрузла в розробці F2P виробів і мобільного геймінгу. І нехай навіть видавця Deep Silver кинули тінь сумніву на гру, так чи інакше вихід Metro Exodus залишається значущим моментом в житті вітчизняних геймерів. З цієї нагоди ми вирішили згадати історію серії ігор Метро, зачіпаючи як трилогію романів Глухівського, так складності розробки, які довелося подолати українським розробникам з 4A Games для створення гри своєї мрії.
На початку було слово
На дворі 2002 рік. За російськими вулицями з поважним виглядом ходять гіки в шкіряних плащах, наслідуючи головному герою трилогії «Матриця», розважальна індустрія здригається з виходом другої частини «Володар Кілець», а інтернет в межах РФ все ще залишається незрозумілою дивиною. Саме в таких умовах автор романів серії Метро Дмитро Глухівський вирішується на безпрецедентний крок – викласти в вільному доступі в інтернеті перший начерк книги «Метро 2033». Для більшої автентичності він навіть залишив у виразках романа посилання на музику, яку варто слухати під час прочитання для більшого рівня занурення в в’яне світ постапокаліптичній Росії.
У молодого, на той момент 22-річного журналіста, просто не залишалося вибору, окрім як піти на подібний крок. Всі книжкові видавці навідріз відмовлялися випускати книгу про труднощі виживання в московському метро, часто повторюючи одну й ту саму претензію. Бачте, фінал історії, де головний герой Артем ловить очманілу полю в голову, не сподобався б читачем, був надміру депресивний для і без того похмурою книги. Надалі Глухівського все ж довелося піти на поступки і в 2005 році видавництво «Ексмо» випустило відредаговану і доповнену редакцію роману Метро 2033 з 7 новими главами.
У лічені місяці книга стала національним літературним тріумфом і обдарувала свого творця і «Ексмо» раптово неочікуваною грошовим мішкам від читачів, з вражаючою швидкістю сметающих з полиць нову книгу. На успіх роману Метро 2033 вплинула не в останню чергу вітчизняна стилістика і така рідна для москвичів легенда про засекречених тунелях метро, відомих також як «Метро-2». В цілому книга була тепло прийнята у читацькому колі і навіть не самі позитивні відгуки літературних критиків не змогли перешкодити зростаючої популярності франчайза.
За сюжетом книги Метро 2033 людська цивілізація опинилася під загрозою вимирання. Страшний кошмар часів Холодної війни виповнився: західні країни і Росія обмінялися ядерними ударами, що знесло з лиця Землі численні міста і змусила решти жителів мегаполісів тулитися в тісних тунелях метро і з побоюванням дивитися важке майбутнє. У центрі оповідання – московська підземка і головний герой Артем, який разом з матір’ю встиг сховатися в московському Метро.
Надалі на хлопчика звалиться ще одне потрясіння – мати вмирає і на місце опікуна приходить дозорець Сухий, вирішальний зробити з юнака сильного і відповідального чоловіка.
Крім стандартних людських проблем, на кшталт поділу території бандитськими угрупованнями та обмежених продовольчих ресурсів жителі метро зустрічалися з іншими, набагато більш жахливими бідами. Мутованою живністю і особливо Чорними – таємничими істотами, здатними одним своїм зовнішнім виглядом зводити людей з розуму. Нападки Чорних настільки почастішали, що бравому Артему довелося покласти на свої плечі місію з порятунку рідної громади і відправитися в небезпечну подорож, щоб знайти допомогу в підземному місті Поліс.
Metro 2033
Набирає популярність роман ще до моменту виходу книжкової версії привернув увагу одного з головних людей в української студії GSC – Олександра Прохорова. Зв’язавшись з Глухівським один з головних творців серії STALKER отримав добро на розробку гри за мотивами книги і почав розробляти перший концепт Metro 2033. Вибір теми відмінно збігся з численними розбіжностями всередині GSC і розколом команди на два табори, викликаної, за словами Прохорова, проблемами з системою зарплат і в першу чергу з жадібністю засновника GSC Сергія Григоровича.
Нова студія, в яку крім Прохорова входили провідні програмісти GSC Олесь Шишковцов і Олександр Максимчук, почали розробляти повний антипод Сталкеру. Розробники тверезо оцінювали власні сили і не намагалися здивувати надзвичайними масштабами або інноваційною системою симуляції життя ігрових персонажів. Їх мета була проста – створити автентичний корридорный шутер зі ставкою на сюжет, кінематографічність і пострадянську стилістику.
Перша граюча версія Metro 2033 з’явилася вже в 2006-му, якраз тоді, коли утворилася студія 4A Games. Пізній дебют в 2009 році і 4 роки розробки не були пов’язані з виробничим пеклом. Створення гри відбувалося неспішним темпом і зайняло додатково часу з-за бажання випустити одночасно з ПК-версією гри Metro 2033 реліз на консолі Xbox 360. Можливо, прем’єра гри відбулася б навіть на кілька років пізніше, але присланий видавцем гри THQ людина по імені Діп Шарп кілька зменшив амбіції розробників і посприяв релізу гри в намічені терміни. Інакше, хто знає, у нас міг би вийти ще один Stalker, іронічно прозвали фанатами «Ждалкер».
Сценарій гри, до авторству якого доклав руку Дмитро Глухівський, трохи відрізнявся від книжкового прототипу. В першу чергу за рахунок даної гравцеві змоги прийняти кілька рішень по мірі проходження Метро 2033 і тим самим отримати одну з кількох кінцівок.
Після виходу Metro Exodus, що називається, «вистрілив» і отримав визнання серед ігрових критиків. Найбільше, зрозуміло, компліменти на адресу гри висловлювали вітчизняні журналісти. Можливість зануритися в постапокаліптичну Росію, настільки рідну атмосферу з тільняшками, червоною зіркою, хрущовками ” та зробити віртуальну екскурсію за московським вуличках… Розробники Metro 2033 грали на ностальгії і прицільним пострілом потрапили в саме хворе місце вітчизняних геймерів.
Крім сеттінгу, де клаустрофобные тунелі метро чергувалися з вилазками на ще більш непривітну поверхня зруйнованої Москви, окремо відзначалася прагнення розробників по максимуму відмовитися від інтерфейсу і створити FPS старої школи. Шутер з тих часів, коли автогенерація здоров’я була нонсенсом, а ігри не вели дбайливо за ручки геймерів по прямим коридорами з рідкими перервами на катсцени. Шутер, надає свободу вибору в стилі проходження і радує елементами помірного хардкору з дефіцитом патронів і вкрай небезпечними супротивниками. Зрештою, шутер, що втілює давній стереотип про ігри з пострадянських країн: «зроблено не без недоліків, але зате з душею».
Проблеми Metro 2033, начебто примітивного інтелекту супротивників і неохайно реалізованої стрільби були помічені розробниками, гра продалася значним тиражем, а значить випуск нової гри з серії Metro не змусив себе довго чекати.
Metro Last Light і Metro Redux
Сиквел з підзаголовком Last Light був анонсований в 2011 році і на радість шанувальникам розроблявся під девізом: «все ті ж щі, але густіше і наваристее». Відмінні риси серії повинні були стати ще більш помітними, а дратівливі недоліки канути в історію. У підсумку, гра повторила частина помилок оригіналу і на думку численних російських рецензентів допустила прорахунки в найважливішому – сюжеті.
За історію в Metro Last Light знову відповідав Дмитро Глухівський, який зважився написати для гри альтернативний сценарій, не пов’язаний з книгою Метро 2034. Мета, як і раніше, варто доленосна перед Артемом – знайти останнього з роду Чорних, здатного вилікувати людство від вимушеного вимирання в задушливих тунелях Метро. До загального концепту сценарію був мінімум претензій, ось тільки зміщувався ухил в політику і міжусобні чвари між фракцією «комуністів» і «фашистів» були без ентузіазму зустрінуті аудиторією. Як підсумок – Глухівського навіть поспішили звинуватити в русофобії.
Але не будемо на скандалах зациклюватися, адже Metro Last Light не просто експлуатував приємний для російської людини сеттінг. Це справжній штучний продукт, де головний герой далеко не завжди центр всесвіту, навколо якого обертається ігровий світ і десятки персонажів. Чарівність гри ховалося в десятках незначних історій, які можна було запросто пропустити, якщо нестися як паровоз по сюжетній лінії. Як не дивно, шутер Metro Last Light, як і вся серія ігор Метро більше не призначений для любителів перестрілок, а для тих гравців, хто любить слухати і дивитися, занурюючись в пучину непривітного постапокаліптичного світу.
Бойова система і стелс хоч перетерпіли незначні зміни, але більшість проблем, немов старі приятелі, повернулися в нову гру. Хіба що кульмінаційні моменти були присмачені правильним «Голлівудом» з великою кількістю вау-моментів, вибухами та іншими частими відвідувачами сучасних бойовиків. Хоч без боса-вертольота обійшлося, і на тому спасибі.
У 2014 році розробники випустили перевидання дилогії ігор серії Метро під назвою Metro Redux. Ігри не зазнавали значних змін і найбільше збірник скидався на акуратну роботу напилком, покликану стерти численні геймплейні шорсткості. Інтелект болванчиків – поліпшений, нові анімації і локації для дослідження – додані, графіка – вдосконалена. Відмінна робота над помилками і кращий варіант причаститися до оригінальним релізом в серії (а особливо до вже порядком застарілої Metro 2033) для нових гравців.
Metro Exodus
Нарешті ми підійшли до кульмінації серії ігор Метро – Metro Exodus: плід довгих 5 років розробки і масштабний перегляд звичної для франчайзу концепції. На місце тісним тунелях метро приходять великі локації, чітко дають сигнал, що розробники поклали на свої плечі вантаж масштабних амбіцій і готові до змін. Сподіваємося, що в даному випадку приказка «всі зміни на краще» буде як ніколи актуальна. До того ж і самі розробники не втомлюються повторювати, що, по суті, перед нами все той же Метро, нехай і без метрополітену.
В рамках сюжету гри Metro Exodus Артему разом з групою вірних товаришів доведеться на паровозі Аврора здійснити масштабне пригода, що пронизує територію всієї Росії: від засніжених вуличок зруйнованої Москви до Владивостока. Сюжет в стилі роуд-муві від Дмитра Глухівського стане головним двигуном ігри і дозволить повною мірою розійтися художниками 4A Games, рисующим багаті на фарби і деталі мальовничі картини зруйнованої Росії. Завдяки калейдоскопу з змінюються декорацій і погодних умов серія ігор Метро ще ніколи не виглядала настільки вражаюче, причому тільки в останню чергу завдяки новим технологій.
Вже сьогодні гра надійшла в продаж і навіть після гри ми з нетерпінням чекаємо можливості завантажити Metro Exodus і ще раз зануритися в похмурий, але до болю знайомий сеттінг. Друга така можливість з’явиться хіба що з релізом Stalker 2, але це вже зовсім інша історія, яка до того ж має ймовірність ніколи не стати дійсністю.
Дивіться також , де ми детально розглядаємо всі нововведення ігри, якими нас збираються здивувати розробники з 4A Games.
