Фізика бога: до чого прийшли вчені

16

Релігійні організації не завжди спираються на свої постулати з минулого, з писань та іншого. Нерідко представники конфесій намагаються представити саме докази того, що у нашого світу повинен існувати і обов’язково існує розумний творець. Як аргумент наводиться, наприклад, відстань від сонця до землі – воно настільки ідеально підібрано, що, за словами прихильників релігії, не може бути результатом чистої випадковості.

Антропний принцип

Науковий світ звик поблажливо ставитися до подібних заяв від представників релігії. Але не в цьому випадку. Навряд чи знайдеться вчений, який став би сперечатися з тим фактом, що для виникнення і розвитку розумного життя знадобилося величезна кількість вкрай вдалих збігів. Але тут мова скоріше не про наводяться богословами умовних фактах, а про константах з фізики, їх наявність, а також цікаве співвідношення між собою змушує вчених дивуватися.

Щоб пояснити цю ситуацію, вчені придумали те, що називається антропним принципом. Він пояснює і пов’язує ті дивовижні властивості всесвіту, які ми в ній спостерігаємо, і наявність в ній самого спостерігача. Термін введений в 1973 році.

Виділяють слабкий антропний принцип і сильний. Згідно з першим, людство спостерігає лише ту невелику частину світу, в якій всі фізичні константи знаходяться саме в тих «чудових» значеннях, при яких існування життя і розуму можливо. Якщо вірити сильному, саме існування світобудови обумовлено наявністю в ній спостерігача, тобто людини.

Мінливість постійних

Введення антропного принципу трохи порушує поняття самих констант, до яких звертається. Справа в тому, що константи (лат. Constantis-постійний, незмінний) – постійні величини. Антропний же принцип передбачає, що в інших частинах всесвіту, або в інших часових відрізках її існування константи мають інше значення, відмінне від того, яке фізики звикли спостерігати.

Теорії світів

Грунтуючись на гіпотезі про антропний принцип, вчені прийшли до наступних висновків:

  • якщо всесвіт одна, без альтернативних варіацій, то в процесі еволюції космосу її константи змінювалися довгий час, поки не прийшли до поточних значень, що зробило можливою поява людства.
  • єдина всесвіт має області або часові проміжки, в яких фізичні константи мають значення, відмінні від знайомих вченим. При константах, відмінних від поточних, виникнення розумного спостерігача неможливо.
  • якщо припустити існування незліченної безлічі мультивселенних, то в кожній з них значення фізичних постійних буде різним, розумне життя можлива тільки там, де постійні величини відповідають постійним з нашого світу.

Вчені продовжують розвивати версії про те, чому наш світ, з фізичної точки зору, так підходить для існування розумних істот, в тому числі для людини. Але на гіпотезу про розумного творця, який побудував всесвіт під нас, науковий світ навряд чи коли-небудь погодиться.